Громади в боротьбі проти тортур: переваги та виклики
Наразі в Україні є близько 5 тисяч офіційних місць несвободи, в той час як моніторів Національного превентивного механізму близько 2 тисяч. Попри всі зусилля офісу Омбудсмана, перевіряти місця несвободи регулярно неможливо, в той час як в багатьох з них монітори не були ще жодного разу. Це пов’язано як з територіальною віддаленістю місць несвободи, довгою дорогою та недостатнім фінансуванням. Відповідно ізольовані від зовнішньоъ допомоги підопічні цих закладів часто роками страждають від катування, неналежних умов утримання та жорстокого ставлення.
Рішенням для цього є територіальні громади, які мають повноваження перевіряти місця несвободи та сприяти змінам в ставленні до підопічних. Проте процес децентралізації ще в процесі закріплення. Не всі громади знають про свою потужну силу впливати на боротьбу з тортурами.
Основне право громад впливати закріплене в статті 5 Конституції, де передбачено, що через місцеве самоврядування та органи державної влади народ здійснює владу в Україні. Далі в розділі XI Конституції це право подано більш широко. Окремим законом, який регулює діяльність громад є Закон України: Про місцеве самоврядування в Україні. В низці статей закону передбачено обсяги прав та обов’язків для ефективного керування громадою, територією та установами, який на ній знаходяться. В статті 38 цього закону передбачено, що громада забезпечує законність, правопорядок, та охорони прав, свобод і законних інтересів громадян. А це напряму пов’язано з реалізацією боротьби проти тортур.
Одна з моніторок механізу, Вікторія Вольська, є депутаткою Української міської ради в Донецькій області. Дізнавшись про порушення в місцях несвободи, вона зазначила:
Громада може змінити дуже багато! Якщо ми просто будемо ставити себе на позицію людини, яка знаходиться в місці несвободи – ми станемо більш гуманними, суспільств, яке тримається на розумінні та довірі, де не буде жорстокості, коли ти робиш людини боляче і насолоджуєшся тим.
Про складності залучення громад коментує інша експертка, Леся Валяєва, яка є активним монітором від початку існування механізму. З проблем, які заважають залученню громад до боротьби з тортурами в місцях несвободи, вона зазначає кілька проблем.
По-перше, недостатнє фінансування. Експертка згадує, як на сесії міської ради було зазначено, що в слідчому ізоляторі є люди не тільки з області, а і зі всієї України, і що не місто має їх утримувати, а область. Відмовились фінансувати. Був момент, що виділи гроші на ремонт даху в слідчому ізоляторі, але потім скасували те рішення і дах не полагодили - додає вона.
По-друге, упередження щодо підопічних деяких місць несвободи. Коли на зборах порушують питання щодо фінансування місць несвободи, часто депутати і населення висловлюють супротив: Чому ми маємо вдягати і годувати злочинців? Це є дискримінацією осіб, які потребують гідних умов утримання та захисту.
По-третє, зловживання службовим положенням. Леся зазначає: Моніторів превентивного механізму часто свідомо не включають в місцеві комісії, бо в нас репутація реальних моніторів, які не вигідні системі. Бо подеколи адміністрація очікує поверхневих звітів, щоб промовчали, або зробили вигляд, що певних порушень не побачили. Більшість організацій, які отримують фінансування поступово стають кишеньковими.
По-четверте, непоінформованість жителів в тому, що відбувається в місцях несвободи і як вони можуть на це вплинути. Часто населення не знає що таке місця несвободи, вважаючи, що це лише виправні колонії. Потрібні такі інформаційні вибухи як тоді, коли Григор’єв виклав фото зі Стародобровільского психоневрологічного інтернату і пішов резонанс. Треба показувати проблематику такими фото. Але буває людина не прочитає пост, то треба шукати інші підходи до просвітництва. Треба доводити до суспільства, ніхто не застрахований і може опинитись в місці несвободи на різних етапах життя.
Юрій Бєлоусов, експерт в моніторингових візитах та голова департаменту з розслідування тортур при Генеральній прокуратурі України вважає роль громад в боротьбі з тортурами ключовою. Ще до існування Національного превентивного механізму діяльність громадських приймальнь при правозахисних організаціях мала вплив на державні органи щодо цих питань.
Вони висвітлювали справи в Європейському суді з прав людини, де Україна програвала справи громадянам, які пережили катування та жорстоке ставлення в місцях несвободи. Їх діяльність сприяла популяризації ідеї боротьби проти тортур.
Наразі розробляєтеся загальнонаціональна стратегія протидії тортурам, - додає Юрій. - Там передбачена превенція, розслідування, реабілітація жертв, відновлення їх прав. І громада в цій стратегії відіграватиме ключову роль. Ми розробляємо механізми залучення громадськості на всіх стадіях. В перспективі створення механізмів громадських розслідувань, громадські детективи.
Крім того громади можуть сприяти зменшенню кількості місць несвободи, вважає інший експерт, Сергій Буров. Вони можуть популяризувати ідею фостерних сімей, де діти з проблемних сімей можуть побути в критичний час, поки державними працівниками вирішується питання про їх повернення в родини, або позбавлення батьків батьківських прав.
Я знаю людей, які не знали, що можуть взяти і потурбуватись про дитину. Крім того ця послуга буде оплачувана! Це краще ніж дитині бути в притулку - додає він. Не всі підопічні, які перебувають в психоневрологічному інтернаті є суспільно небезпечними.
Більшість з них небезпечні для себе, бо можуть кудись зайти, загубитись, потрапити у небезпечну ситуацію. Для частини з них можуть бути розроблені різного виду програми з реабілітації в суспільство та дозвілля, зазначає Сергій, які будуть менш витратними ніж утримання в місцях несвободи.
Тому роль територіальних громад в питання місць несвободи України є величезною. За їх впливу кількість закладів може суттєво зменшитись, як і кількість випадків катування та жорстокого ставлення, які там відбуваються. Громади можуть сприяти поверненню людей в соціум, замість того, аби закривати їх в місцях несвободи. Проте наразі є виклики, які важливо вирішити на системному рівні та місцевому. І лише за поінформованості та волі місцевого населення, можуть бути успішні результати в боротьбі проти тортур.