Перспективи удосконалення Національного превентивного механізму в боротьбі проти тортур
Пройшло 7 років зі створення Національного превентивного механізму. На річницю створення, Валерія Лутковська, яка на той час була Омбудсманом, назвала на своїй сторінці механізм дитиною. Дитиною, яка нині виросла, навчилась сама відчиняти двері в місця несвободи, відділяти інформацію від брехні та знаходити правду.
І дійсно механізм виріс з кількох моніторів до кілька сотень волонтерів, з’явились методики проведення моніторингових візитів і закріпилась репутація організації, яка проводить якісні перевірки в місцях несвободи. Те, що починалось як ініціатива зацікавлених правозахисників та активістів, перетворилось на рух, який почала поважати адміністрація місць несвободи, попри початковий спротив, а також органи влади та міжнародні організації. І тепер, коли цей рівень було досягнуто та моніторами проведено сотні візитів, стоїть питання про подальший розвиток механізму.
Вони пов’язані з людьми, які залучені в роботі механізму, самим механізмом, та системою боротьби з тортурами в країні.
Перший напрям удосконалення: робота з моніторами.
Монітори це — волонтери, які готові виділяти цілий день зі свого робочого графіку та життя, аби допомогти в боротьбі проти тортур. Попри те, що вони проходять однаковий тренінг підготовки до походів, дуже часто додається суб’єктивний фактор. Часто особистий досвід та реакції на певні речі, індивідуальна здатність сприймати нову інформацію, обсяг умінь зафіксувати інформацію — проводять межу між моніторами. В той час як одні поступово стають експертами, є ті, які ходять у візити 1-2 рази у рік і не оновлюють потрібні знання. Крім того, є люди, які вже володіють певними юридичними, психологічними, чи медичними знаннями, і потребують в додаткових знаннях з інших галузей.
Для того, аби порівняти цих моніторів, експерти пропонують ввести спеціалізацію. Монітор та тренер Віра Яковенко зазначає: Чим більше буде моніторів — тим більше треба ділити установи для моніторів за їх пріоритетами. Серед моніторів є люди з різних організацій та напрямів діяльності, і вони можуть бути корисні в певних установах. Крім того, потрібно, аби було додаткове навчання, тому що комусь цікавіше піти у виправну колонію, комусь в інтернат до дітей, а комусь до психічно хворих. Подібна зміна зумовить появу експертів за конкретними напрямами моніторингових візитів, що сприятиме підвищенню якості візитів. Вони зможуть удосконалити підхід до моніторингу свого профільного місця несвободи.
Інша проблема в контексті моніторів, яка потребує вирішення — це втома. Необхідні тренінги по вигоранню. Попри те, що кожен монітор проходить тренінг, коли людина опиняється сам на сам з потерпілим після катування, чи неврівноваженим, чи сиротою вона може виявитись не готовою. Крім того, якщо візити відбуваються регулярно, це виснажує та дає відчуття безсилля, особливо, коли зміни не відбуваються одразу. Віра Яковенко зазначає, що коли тренінги по вигоранню проводяться, це дуже допомагає моніторам відновитись. Проте подібних тренінгів критично не вистачає.
Останній напрям з удосконалення моніторів — тренінг з написання звітів та обробки фотографії. Оскільки звіт є доказом тортур в певному місці несвободи, його оформлення та складові мають бути такими, аби державні органи зреагували та в установі припинились тортури. Було б непогано провести навчання того як фотографувати, — додає Віра. — Фото це великий шмат роботи. Якби був такий тренінг на кілька днів із порадами того який брати ракурс, як отримати найкращий кадр — то були би кращі докази у звіті.
Другий напрям: покращення самого Національного механізму в Україні.
За час свого існування Національний превентивний механізм зазнавав різних змін. І наразі, для його ефективності, експерти виділяють 3 можливі напрями удосконалення.
По-перше, це пошуки додаткових джерел фінансування. Від кількості фінансів залежить чи зможуть монітори доїхати до віддаленої установи, скільки моніторів зможе поїхати та чи буде їм ця поїздка комфортна, в аспекті харчування. Віра Яковенко згадує, що в деякі точки маршрутка ходить лише двічі на день о 7:00 туди та 16:30 звідти. Тобто, вкласти візит в ці години часто неможливо, особливо, враховуючи, що може знадобитись додатковий час на виклик поліції. А оренда машини коштує грошей, які монітори платять, часто відмовляючись від обіду.
По-друге, це перегляд обраної моделі існування механізму в Україні і його можлива зміна. Експерт Олександр Федорук зазначає, що попри те, що модель Омбудсмен+, за якою громадяни їздять у візити разом з представниками Уповноваженої з прав людини, є дієвою, необхідно розглянути інші варіанти. Важливо знайти таку модель моніторингових візитів, за якої монітор залишатиметься вмотивованим брати участь у візитах та матиме певну грошову компенсацію за проведений час.
По-третє, це створення умов для повторних візитів. В той час як раптові візити в нові місця несвободи дають багато інформації, краще здійснювати візити кілька разів. Подібна практика передбачена в програмах механізму, проте за браком людей, фінансів та можливості, це рідко здійснюється. За повторними візитами є можливість прослідкувати чи відбулись в місці несвободи якісні зміни після першого візиту.
Третій напрям удосконалення: покращення системи боротьби з тортурами.
Юрій Бєлоусов, один із засновників механізму, вважає, що без державної волі, без прийняття загальнонаціональної стратегії боротьби з тортурами — суттєвих змін не буде. Тому наразі, за сприянням Юрія та інших правозахисників було створено проєкт стратегії протидії катуванням в Україні на період 2020 — 2022 років. Проєкт стратегії матиме три розділи: попередження неналежного поводження в місцях несвободи, розслідування таких фактів та реабілітація жертв. Юрій Бєлоусов додає: Загальнодержавної політики в напрямі боротьби з тортурами наразі немає. Тому в цій стратегії передбачено купу заходів для різних органів влади. Наприклад, дуже важливо, аби була фіксація тілесних ушкоджень в місцях несвободи та медичних закладах, і інформація про це направлялась в органи.
Іншим шляхом до удосконалення системи є покращення нормативно-правової бази. Активний монітор Сергій Перникоза наводить приклад як перебування людей на гауптвахті ускладнюють проблеми в законодавстві. В той час як вони мають перебувати під одним режимом, на нього накладаються військові вимоги – і покарання підсилюється. Коли люди прокидаються вони не мають права лягати назад, проте мають ходити чи стояти, як в армії. Іншим прикладом недолугості в законодавстві є перевезення засуджених вагонзаками. В той час як економніше та ефективніше використовувати відповідні автобуси чи автотранспорт.
І останнє, не менш важливе — більше залучення місцевих громад до моніторингу місць несвободи. В той час як система Національного превентивного механізму залучає та навчає моніторів до візитів, саме місцеві громадяни знають проблеми та особливості місць несвободи на своїй території. Крім того, що вони можуть законно приходити у візити, у них є влада впливати на місцевому рівні та вони більше ефективно можуть працювати на локальному рівні.
Боротьба з тортурами в місцях несвободи — це комплексний процес, який вимагає залучення різноманітних засобів. За 7 років існування Національного превентивного механізму, було зафіксовано безліч випадків катування та жорстокого ставлення. І саме активна практика моніторів різних професій та досвіду вказує на шляхи подальшого удосконалення механізму. Яким він буде через наступні 7 років важко сказати, але враховуючи безліч шляхів до вдосконалення — позитивні зміни в боротьбі з тортурами будуть точно.