Сексуальне насильство в тюрмі - це глобальна криза людських прав
Сексуальне насильство в тюрмі - це глобальна криза людських прав. Зґвалтування та інші форми сексуального насилля у в'язниці, визнаються в усьому світі формою катувань, незалежно від того, здійснюються вони працівниками в'язниць або самими ув'язненими. Та незалежно від винного у насильстві, забезпечення безпеки ув'язнених є безумовною обов'язком держави.
У більшості країн не існує офіційних досліджень, які б підтверджували кількість випадків сексуального насилля. У найкращому випадку такі дослідження опираються на опитування засуджених або колишніх засуджених, але, враховуючи цей травматичний досвід перебування у в'язниці, люди воліють про це не говорити. Однак відсутність офіційної інформації про такі злочини не означає, що в'язниці безпечні. Колишні ув'язнені, працівники в'язниць і правозахисники в усьому світі згодні з тим, що більшість жертв сексуального насилля приховують подібні факти через почуття сорому, побоювання помсти, а іноді - просто тому, що не вірять, що їм може бути надана допомога.
Загалом це можуть бути особи, які відрізняються за будь-якими нетиповими зовнішніми ознаками чи поведінковими (скромні, неагресивні, сором'язливі, інтелектуальні, не вуличного виховання і т.д.).
Додаються до цього розподілу інші фактори. Серед жертв сексуального насильства можуть бути ті, хто скоїв злочин вперше. Також страждають особи, що вчинили злочин, який в порушує цінності, встановлені самими ув'язненими. Окрім цього, існують ті, хто самостійно вирішив надавати сексуальні послуги в обмін на захист від інших засуджених.
Ув'язнені з будь-якою з перелічених характеристик, зазвичай, стикаються з підвищеним ризиком сексуального насильства, у той час для тих, хто має декілька таких характеристик, ймовірність стати жертвою ще більша.
Згвалтування для жертви є фактом фізичної або психологічної беззахисності, в той час як для насильника, воно є актом демонстрації сили, власної влади, примусу до підпорядкування і готовністю до контролю.