08.02.2020

Опитування під час візиту до закладу, що надає паліативну допомогу

При спілкуванні з керівництвом закладу необхідно з’ясувати:

• чи затверджені протоколи надання медичної допомоги за нозологіями, особливо локальний протокол медичної допомоги (клінічний маршрут пацієнтів) на основі Уніфікованого клінічного протоколу паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі.
• чи налагоджена співпраці із структурними підрозділами соціального захисту населення стосовно вирішення соціальних питань пацієнтів;
• чи внесені зміни до штатного розпису стосовно введення посад лікарів (анестезіологів, хірургів тощо), психологів, соціальних працівників, юристів тощо;
• чи налагоджена співпраця із священнослужителями місцевої громади, і з якими конфесіями;
• які заходи вживаються при смерті самотнього пацієнта (за чий рахунок і де проводиться поховання).     

Палати є приватним простором пацієнтів. Перш ніж зайти до палати, необхідно постукати і спитати дозволу пацієнтів на огляд цієї палати і бесіду. 

Під час спілкування з пацієнтами необхідно з’ясувати:

• чи добровільно вони перебувають у закладі, чи мають бажання вони тут залишатися. У подальшому необхідно переглянути медичну карту стаціонарного хворого  та пересвідчитися про надання інформованої згоди на лікування^.
• при спілкуванні необхідно з’ясувати чи відчувають пацієнти больовий синдром (відповідно до шкали оцінки болю). Всю інформацію, яку отримуємо під час спілкування, занотовуємо. 

                

 

Якщо є больовий синдром чи знеболюють пацієнта, з якою періодичністю. У подальшому необхідно у медичній картці стаціонарного хворого переглянути у щоденнику лікаря оцінку больового синдрому та у листку призначення препаратів наркотичних засобів дозу та час введення препарату. 

• чи відомо про лікарські засоби, які людина вживає, встановлений діагноз, чи роз’яснює лікар про хід лікування, підтримуючої терапії тощо;
• забезпечення безперешкодного доступу до санвузла;
• можливість митися;
• забезпечення безперешкодного доступу до питної води;
• можливість бути на свіжому повітрі; 
• можливість використовувати власні кошти на свої потреби (при довготривалому перебуванні); 
• запитати про механізм отримання пенсії, можливість і механізм здійснення покупок (особливо для самотніх пацієнтів);
• з’ясувати, чи є у пацієнтів скарги.

 

Отримана, під час інтерв’ювання, інформація перевіряється під час моніторингу умов перебування та ознайомлення з документацією.

 

Фази опитування

1. Попередня - (підготуйте необхідну інформації про установу, приблизний рівень розвитку осіб; визначте чіткий перелік питань, які необхідно з'ясувати, продумайте можливі ризики).
2. Вступна - (використовуйте  ім'я особи, звертаючись до неї; представтесь; зверніться до загальних тем, починаючи спілкування; встановіть, чи в змозі особа відрізнити правду від обману; повідомите особі про її право уточнювати незрозумілі питання, повідомляти про втому, спрагу та інші потреби). Назвіть себе та інших людей особі, скажіть хто ви, що ви тут робите, яка роль інших людей. Розкажіть це у спосіб, зрозумілий для опитуваного. Скажіть, що ви збираєтеся робити. Звертайте увагу на будь-які симптоми нервозності особи.
3. Фаза вільної розповіді - (вислухайте інформацію про подію, яку надає особа, з огляду на своє бачення; слідкуйте за емоціями та невербальними проявами під час розповіді; зверніть увагу на специфічні слова або мовні звороти, які використовує особа).
4. Фаза деталізованих та уточнюючих запитань - складайте питання відповідно до віку та рівня розвитку особи;  задавайте якомога більше відкритих питань: Що… Хто… Де…?
5. Заключна - дайте час особі заспокоїтись; подякуйте за приділений час, продемонструйте розуміння її емоцій; запитайте, як вона себе почуває, чого побоюється; завершіть своє спілкування розмовою на нейтральні теми.