08.02.2020

Європейські пенітенціарні правила

При поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини.

Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту.

Обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати тій обґрунтованій меті, з якої вони накладалися.

Утримання ув’язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.

Життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві.

Утримання під вартою має здійснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспільства осіб, позбавлених волі.

Варто заохочувати співробітництво із зовнішніми соціальними службами та, наскільки можливо, залучення громадянського суспільства до участі у питаннях в’язничного життя.

Персонал пенітенціарних установ виконує важливу суспільну функцію, і тому порядок їх набору, професійної підготовки та умови роботи повинні забезпечувати їм можливість підтримувати високі стандарти поводження з ув’язненими.

Всі пенітенціарні установи повинні регулярно інспектуватися державними органами та піддаватися незалежному моніторингу.

Сфера дії та застосування. Європейські пенітенціарні правила застосовуються щодо всіх осіб, взятих під варту судовою владою, чи засуджених до позбавлення волі.

В принципі, особи, взяті під варту відповідно до рішення суду, та особи, засуджені до позбавлення волі, повинні утримуватися тільки в пенітенціарних закладах, тобто в закладах, призначених для утримання саме цих двох категорій ув’язнених.

Дані Правила застосовуються також щодо осіб:

– які можуть утримуватися в пенітенціарній установі з будь-якої іншої причини;

– взятих під варту відповідно до рішення суду або засуджених до позбавлення волі, але з тих чи інших причин утримуються в інших місцях.

Малолітні у віці до 18 років повинні утримуватися не в пенітенціарних закладах для дорослих, а в спеціально призначених для них закладах. Проте, якщо, як виняток, малолітні утримуються в таких пенітенціарних закладах, потрібно встановити спеціальні правила, які враховують їхній статус та потреби.

Особи, які страждають на розумові хвороби або стан розумового здоров’я яких несумісний з тюремним ув’язненням, повинні утримуватися в спеціально призначених для цього установах. Якщо, проте, як виняток, такі особи утримуються в пенітенціарних установах, потрібно встановити спеціальні правила, які враховують їхній статус та потреби.

Ці правила повинні застосовуватися неупереджено, без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, приналежності до національних меншин, майнового статусу, народження або іншого статусу.

Умови тюремного ув’язнення. Ніхто не може бути ув’язнений без належним чином оформленого рішення, відповідно до вимог національного законодавства.

По можливості, ув’язнені повинні направлятися для відбуття покарання в пенітенціарні установи, розташовані поблизу від міста проживання або місць соціальної реабілітації.

Розміщення ув’язнених, і зокрема, надання місць для сну, повинне проводитися з повагою до людської гідності та, по можливості, із забезпеченням можливості усамітнення, а також відповідно до санітарно-гігієнічних вимог з урахуванням кліматичних умов, і зокрема, площі, кубатури приміщення, освітлення, опалення та вентиляції.

У всіх будівлях, де ув’язнені повинні мешкати, працювати або збиратися:

– вікна мусять бути достатньо великими, аби ув’язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря;

– штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам;

– повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув’язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

Національне законодавство мусить містити механізми, які не допускають порушення цих мінімальних вимог внаслідок перенаповнення в’язниць.

Ув’язнених зазвичай треба розміщати на ніч в окремих камерах, за винятком тих випадків, коли їм зручніше розташовуватися разом з іншими ув’язненими.

Спільне розміщення допускається лише в тому випадку, коли приміщення є придатним для цього та самі ув’язнені підходять один одному.

В міру можливості, ув’язненим варто надавати вибір, перш ніж розміщати їх для сну в одному приміщенні з іншими ув’язненими.

При ухваленні рішення щодо направлення ув’язненого до тієї чи іншої пенітенціарної установи або в конкретне відділення пенітенціарної установи треба належним чином враховувати необхідність утримувати під вартою:

– підслідних окремо від засуджених;

– чоловіків окремо від жінок;

– молодих ув’язнених окремо від ув’язнених старшого віку.

Допускаються відступи від зазначених вимог про роздільне утримання для того, щоб надати ув’язненим можливість спільно брати участь в заходах, які організуються, проте ці групи завжди розділяються на ніч, якщо тільки ув’язнені не згодні утримуватися разом та адміністрація пенітенціарної установи не вважає, що це буде найбільшою мірою відповідати інтересам всіх ув’язнених.

Заходи безпеки при розміщенні всіх ув’язнених повинні бути мінімально обмежуючими з урахуванням небезпеки втечі або заподіяння ув’язненими шкоди собі або іншим.

Всі частини кожного пенітенціарного закладу повинні постійно утримуватися в порядку та чистоті.

Ув’язненні, які не мають власного прийнятного одягу, мають забезпечуватися одягом, який відповідає клімату. Цей одяг не повинен бути ганебним або принижуючим.

Ув’язнені забезпечуються комплексним харчуванням з урахуванням їх віку, стану здоров’я, релігії, культури та характеру їхньої роботи. Вимоги щодо раціону харчування, включаючи мінімальну кількість калорій та білків, визначаються національним законодавством. Їжа мусить готуватися та подаватися з урахуванням гігієнічних вимог. Прийом їжі організується тричі на день з розумними інтервалами. Ув’язнені повинні завжди мати доступ до чистої питної води.

Всі ув’язнені мають право на отримання правової допомоги, і адміністрація пенітенціарної установи зобов’язана надати розумні можливості для отримання доступу до такої допомоги.

Працю в місцях ув’язнення варто розглядати як позитивний елемент внутрішнього режиму та ніколи не застосовувати як покарання.

Кожен ув’язнений мусить мати можливість не менше години щодня займатися фізичними вправами на відкритому повітрі, якщо дозволяє погода.

Кожна пенітенціарна установа мусить прагнути надати всім ув’язненим доступ до освітніх програм, які повинні бути максимально всебічними та відповідати індивідуальним потребам ув’язнених та їхнім прагненням.

Всі ув’язнені повинні бути звільнені відразу ж після закінчення строку їхнього ув’язнення або при винесенні судом або іншим органом постанови про звільнення. Дата та час звільнення мають бути зареєстровані.

Внутрішній розпорядок. Внутрішній розпорядок має бути організований в пенітенціарних установах з урахуванням вимог режиму, безпеки та дисципліни з одночасним наданням ув’язненим умов утримання, які забезпечують людську гідність та повне виконання програми заходів.

Заходи безпеки, які вживаються щодо окремих ув’язнених, повинні бути мінімально необхідними для забезпечення їхнього надійного утримання.

Якомога швидше після надходження до установи мусить провадитися оцінка ув’язнених з огляду на те, чи становлять вони загрозу для безпеки інших ув’язнених або в’язничного персоналу чи відвідувачів цих установ, та чи є ймовірність того, що вони самі можуть заподіяти собі шкоду.

Спеціальні заходи суворого режиму або безпеки повинні вживатися тільки у виключних обставинах.

Дисциплінарним порушенням може вважатися тільки поведінка, яка може загрожувати внутрішньому розпорядку, режиму або безпеці. У національному законодавстві має бути визначено:

– дії або бездіяльність ув’язнених, які становлять дисциплінарні проступки;

– процедури, яких необхідно дотримуватися при дисциплінарних слуханнях;

– види та тривалість накладених стягнень;

– органи, уповноважені накладати такі стягнення;

– доступ до оскарження та уповноважений на це орган.

Персонал пенітенціарної установи не має застосовувати силу щодо ув’язнених за винятком випадків самооборони або у випадках спроби втечі, або активного чи пасивного фізичного опору встановленому законом порядку, і завжди це мусять бути крайні заходи.

Адміністрація і персонал. За пенітенціарні установи повинні відповідати органи державної влади, не підпорядковані військовому відомству, поліції або карного розшуку. Керування пенітенціарними закладами мусить здійснюватися в етичному контексті, у рамках якого визнається, що до ув’язнених необхідно ставитися гуманно та з повагою до невід’ємної гідності людини. Персонал має демонструвати чітке усвідомлення мети пенітенціарної системи. Керівництво має заохочувати лідерство у кращому досягненні цієї мети.

Обов’язки персоналу ширші за обов’язки простих охоронців і повинні враховувати необхідність сприяти поверненню ув’язнених до суспільства після відбування покарання на основі програми позитивної мотивації та допомоги.

У своїй роботі персонал мусить дотримуватися високих професійних та особистих стандартів. Пенітенціарне керівництво повинне приділяти пріоритетну увагу дотриманню правил для персоналу. Особлива увага повинна приділятися організації стосунків між ув’язненими та персоналом пенітенціарної установи, який працює в безпосередньому контакті з ними. Персонал мусить своїм поводженням і виконанням своїх обов’язків завжди позитивно впливати на ув’язнених та викликати в них повагу.

У кожній пенітенціарній установі має бути начальник, який мусить мати достатню кваліфікацію та відповідні особисті якості, адміністративні навички, належну професійну підготовку та досвід. Начальники призначаються на умовах повної зайнятості і повинні увесь свій час приділяти виконанню своїх офіційних обов’язків. Пенітенціарне керівництво повинно забезпечити, щоб кожна пенітенціарна установа завжди була повністю під контролем начальника, заступника начальника або іншої уповноваженої посадової особи.

Чоловіки і жінки повинні бути збалансовано представлені в штатному розкладі пенітенціарної установи. Потрібно вжити заходів, аби передбачати механізми сприяння максимально можливій взаємодії між адміністрацією, іншими працівниками, зовнішніми відомствами та ув’язненими.

Викладене вище дозволяє зробити висновок, що Європейські пенітенціарні правила – це міжнародно рекомендований порядок виконання та відбування покарань, тому доцільно порівняти їх з порядком і умовами виконання та відбування покарань в Україні, ознайомити з ними персонал установ виконання покарань, які повинні використовувати їх у професійній діяльності.

Ознайомитись з методичними рекомендацями можно у посібнику  "Міжнародні стандарти, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань та діяльності органів і установ виконання покарань" у доданому файлі. 

Повний текст: ЄВРОПЕЙСЬКІ ПЕНІТЕНЦІАРНІ ПРАВИЛА-1
(Рекомендація № R (2006) Комітету Міністрів держав-учасниць)

Розділи

Повідомити про порушення
ПІДПИСАТИСЯ НА РОЗСИЛКУ Підписатися
  • monitor-info.com.ua
  • +38 067 011 45 45 (UA)
  • 04070, м. Київ, Волошськая 22/28 (Хорива 22/28) кв. 54 (1 поверх)