Методичні рекомендації щодо проведення моніторингового візиту НПМ до будинку-інтернату для громадян похолиго віку таосіб з інвалідністю, стаціонарного відділення територіального центру соціального ослуговування (надання соціальних послуг)

Будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни та праці (далі – будинок-інтернат) – стаціонарна соціально-медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, осіб з інвалідністю, які потребують сторонньо- го догляду, побутового і медичного обслуговування. Будинок-інтернат може бути місткістю від 20 до 600 місць.

Спеціальний будинок-інтернат (далі – спецбудинок-інтернат) – соціально-медична установа, призначена для постійного проживання звільнених осіб (з місць позбавлення волі) – громадян похилого віку, осіб з інвалідністю I та II груп (далі – особи), які за станом здоров’я по- требують стороннього догляду, побутового, медичного обслуговуван- ня та реабілітаційних послуг2. Місткість цих установ (відділень) від 15 до 120 ліжок.

Спецбудинки-інтернати утворені у Вінницькій, Житомирській, Кірово- градській, Полтавській, Харківській та Херсонській областях.

Територіальний центр утворюється для надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потре- бують сторонньої допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціо- нарного, тимчасового або денного перебування.

Відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі – відділення стаціонарного догляду, будинок-інтернат) утворюється для обслуговування не менш як 10 і не більш як 50 одиноких громадян, до якого на постійне або тим- часове проживання, повне державне утримання безоплатно прийма- ються одинокі громадяни похилого віку, особи з інвалідністю (які до- сягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які, відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я, за станом здоров’я нездатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду та допомоги, стаціонар- ного догляду, соціально-побутових, соціально-медичних та інших соці- альних послуг.3 Відділення стаціонарного догляду може бути місткістю від 15 до 50 місць. Дуже рідко є такі відділення, які розраховані на 70– 80 місць.

Будинок-інтернат утворюється, реорганізовується та ліквідовується за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, тому будинки-інтернати підпорядковані обласним радам.

Основне завдання будинку-інтернату – забезпечення належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, надання ме- дичної допомоги громадянам похилого віку та особам з інвалідністю, які потребують стороннього догляду і допомоги.

Мешканці будинку-інтернату та відділення стаціонарного догляду за- безпечуються відповідно до встановлених норм:

• житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м’яким і твердим інвентарем та столовим посудом;
  
  
  
• раціональним чотириразовим харчуванням, зокрема й дієтич- ним, з урахуванням віку і стану здоров’я осіб, що проживають у будинку-інтернаті в межах натуральних норм харчування (про- міжки часу між споживанням їжі не повинні бути більше ніж чо- тири години);
  
  
  
• останнє споживання їжі організовується за дві години до сну;
  
  
  
• цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною до- помогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікуваль- но-профілактичних закладів охорони здоров’я;
  
  
  
• слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними ви- робами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересу- вання (крім моторизованих), медикаментами та життєво необхід- ними ліками відповідно до медичного висновку;
  
  
  
• комунально-побутовим обслуговуванням (опаленням, освітлен- ням, радіофікацією, тепло-, водопостачанням тощо);
  
  
  
• організацією культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров’я і віку мешканців будинку-інтернату;
  
  
  
• умовами, що сприяють адаптації громадян похилого віку, ветера- нів війни, праці та особам з інвалідністю в новому середовищі.
  
  

Інформацію стосовно здійснення організаційно-методичного керівни- цтва щодо організації роботи з надання соціальних послуг особам похи- лого віку, особам з інвалідністю, зокрема тим, які проживають у стаціо- нарних інтернатних установах, можна знайти на сайті: www.msp.gov.ua.

Інформацію стосовно забезпечення організації роботи зі створення та розвитку мережі стаціонарних інтернатних установ з надання соціаль- них послуг людям похилого віку та особам з інвалідністю можна знайти на сайтах обласних, районних, міських державних адміністрацій, сіль- ських рад, об’єднаних територіальних громад.

Зазвичай у будинку-інтернаті підопічні рідко розподілені по конкретних відділеннях (бо функціонування відділень у будинку-інтернаті на- разі не врегульовано на законодавчому рівні). Зазвичай підопічні роз- поділені залежно від рівня самообслуговування (наприклад, корпуси для лежачих, молоді – осіб з легкою розумовою відсталістю, осіб з інва- лідністю – користувачів візків тощо).

Під час моніторингового візиту необхідно зафіксувати, як у закладі роз- поділені підопічні. Зокрема, необхідно звернути увагу на забезпечення роздільного проживання молодих осіб з розумовою відсталістю та осіб похилого віку.

У відділеннях стаціонарного догляду розподілу на категорії зазви- чай нема. В одному приміщенні або корпусі можуть проживати особи похилого віку спільно з молодими особами з інвалідністю (віком стар- ші від 18 років).

До будинку-інтернату та відділення стаціонарного догляду при- ймаються на державне утримання:

• особи похилого віку, які досягли пенсійного віку;
  
  
  
• звільнені особи – громадяни похилого віку, особи з інвалідністю I та II груп, старші від 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та які не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати.
  
  
  
• особи з інвалідністю першої і другої групи, старші від 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутово- го обслуговування, медичної допомоги та яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування в будинку-інтернаті.
  
  
  

Ознайомитись з повним текстом методологічних рекомендацій ви можете у доданому файлі. 

Це видання підготовлено в рамках проекту Ради Європи Посилення імплементації європейських стандартів прав людини в Україні.

 

Публікація підготовлена за загальною редакцією Юрія Бєлоусова, експерта Ради Європи, виконавчого директора Експертного центру з прав людини.