Методичні рекомендації щодо проведення моніторингового візиту НПМ до відділу поліції

Відділ поліції (далі – ВП) – структурний підрозділ Національної поліції України, який утворюється з метою забезпечення охорони прав і сво- бод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і по- рядку.

Відповідно до статті 2 Закону України Про Національну поліцію, на Національну поліцію України та її структурні підрозділи покладено завдання щодо надання поліційних послуг у сферах:

• забезпечення публічної безпеки і порядку;
  
  
  
• охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
  
  
  
• протидії злочинності;
  
  
  
• надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги осо- бам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслі- док надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
  
  

Відповідно до наказу Національної поліції України від 06.11.2015 No 1 Про затвердження структури Національної поліції України, структура ВП має такі підрозділи:

• керівництво;
  
  
  
• слідчий відділ (відділення);
  
  
  
• відділ (сектор) кримінальної поліції;
  
  
  
• відділ (сектор) превенції (у складі патрульної поліції);
  
  
  
• сектори реагування патрульної поліції No 1 – No 4 (для відділів по- ліції, де нема підрозділів Департаменту патрульної поліції);
  
  
  
• сектор спеціальної поліції;
  
  
  
• відділ (сектор) моніторингу;
  
  
  
• сектор кадрового забезпечення;
  
  
  
• режимно-секретний сектор;
  
  
  
• канцелярія;
  
  
  
• сектор логістики та матеріально-технічного забезпечення;
  
  
  
• кінологічний сектор;
  
  
  
• сектор інформаційної підтримки;
  
  
  
• окремі посади спеціалістів зв’язку та спеціального зв’язку.
  
  

ВП можна умовно розділити на три функціональні зони

1. Зона А – зона вільного перебування будь-кого.

До неї можна віднести вестибюль ВП та кімнату приймання громадян. Будь-яка людина може безперешкодно потрапити до цієї зони, і так само безперешкодно її залишити. Також у ній можуть перебувати люди, які прибули до ВП примусово (у супроводі працівників поліції чи інших громадян), які перебувають під наглядом працівників поліції і не мо- жуть без їхнього дозволу залишити ВП.

Перебування людей у цій зоні зазвичай не створює ризику неналежно- го поводження. По-перше, вестибюль та приймальня громадян постій- но перебувають під наглядом оперативного чергового, по-друге, ве- стибюль має перебувати під цілодобовим відеоспостереженням з архі- вацією даних не менше ніж один місяць.

2. Зона Б – зона обмеженого доступу.

До неї можна віднести кабінети працівників поліції, коридори та інші приміщення ВП, потрапити до яких можна лише після отримання до- зволу чергового (постового) і реєстрації в Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених. Для залишення цієї зони також потрібен дозвіл працівників поліції.

На відміну від вестибюлю ВП, ці кабінети не обладнані камерами відеоспостереження, і, крім оперативних працівників, ніхто за затримани- ми не спостерігає, що може призводити до порушення прав громадян.

У зоні Б можуть перебувати:

Примірна організаційна схема розташування приміщень ВП наведена в Додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

• працівники поліції цього ВП або інших підрозділів (кожен праців- ник поліції, навіть якщо він у цивільному одязі, повинен мати при собі посвідчення особи); цивільний персонал, який працює у ВП або обслуговує ВП, також повинен мати відповідні документи;
  
  
  
• працівники органів прокуратури (процесуальні керівники або працівники прокуратури, які здійснюють нагляд за дотриманням законів у цьому ВП);
  
  
  
• адвокати, які прибули до ВП для забезпечення надання право- вої допомоги;
  
  
  
• особи, які добровільно прибули до ВП для участі в проведенні слідчих дій (за повісткою);
  
  
  
• особи, які прибули до ВП з метою виконання вимог адміністра- тивного нагляду;
  
  
  
• особи, затримані за підозрою у скоєнні кримінального правопо- рушення;
  
  
  
• особи, запрошені або примусово доставлені до ВП як свідки ско- єння кримінального правопорушення;
  
  
  
• особи затримані за скоєння адміністративного правопорушення (для складання протоколу про скоєння адміністративного пра- вопорушення).
  
  

Перелік осіб, які можуть примусово перебувати у ВП, підстави та граничні терміни перебування зазначені в Додат- ку 4 до цих Методичних рекомендацій.

Зона В – зона тимчасового перебування затриманих осіб.

До неї можна віднести кімнати для затриманих (далі – КЗ), кімнати для проведення слідчих дій, кімнату для розгляду обставин затримання або доставлення осіб до територіального підрозділу поліції та кімнати для конфіденційної зустрічі з адвокатом.

Усі приміщення цієї зони перебувають під наглядом оперативного чер- гового і в кожному приміщенні встановлено камери відеоспостережен- ня з архівацією даних не менше ніж один місяць.

У КЗ можуть перебувати :

• затримані за підозрою у скоєнні злочину;
  
  
  
• затримані за скоєння адміністративного правопорушення;
  
  
  
• затримані за ухвалою суду з метою доставлення до суду для об- рання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
  
  

Єдина підстава для перебування осіб у КЗ – протокол затримання (або за підозрою в скоєнні злочину, або за скоєння адміністративного пра- вопорушення).

Граничні терміни тримання осіб у КЗ визначено в Додатку 4 до цих Методичних рекомендацій.

Ознайомитись з повним текстом методологічних рекомендацій ви можете у доданому файлі. 

Це видання підготовлено в рамках проекту Ради Європи Посилення імплементації європейських стандартів прав людини в Україні.

Публікація підготовлена Віктором Чупровим, експертом Ради Європи, програмним менеджером Експертного центру з прав людини.