Плисківський дитячий будинок-інтернат

1. Спальні кімнати житлових корпусів (особливо корпусу № 1, де проживають діти) переповнені. Винесення 5-6 ліжок з кімнат, в яких на час візиту ведуться ремонтні роботи, до інших кімнат проблеми не вирішить. Приблизна площа на 1 дитину в житловому корпусі складає близько 3,0 м2 (при нормі 8,0 м2). Площа спальних кімнат дозволяє проживання не більше 6 – 7 осіб в одній спальні, але реально розміщено по 10 – 12. Ліжка в кімнатах розміщені впритул одне до одного, тумбочки відсутні. Діти взагалі не мають особистих речей, крім одягу, що зберігається в спільній шафі. Вихованці та підопічні інтернату не мають особистого простору, що не відповідає ст. 28 Конвенції ООН про права інвалідів та Стандарту 1.6. Набору інструментів та правил Всесвітньої організації охорони здоров’я. 2. Дві зі спалень молодіжного корпусу мають незаблокований вихід на балкон, що перебувають в аварійному стані. Це порушує право підопічних на безпечні умови проживання, оскільки в будь-який момент за відсутності персоналу може призвести до травмування особи. 3. У спальному корпусі № 2 молодіжного відділення інтернату функціонує єдина щойно відремонтована санітарна кімната з бойлером для підігрівання води, ванною та двома туалетними чашами. На жаль, помитися в цій ванній підопічні не можуть, оскільки змішувач не має гнучкого (чи будь-якого іншого шлангу), розташована занадто високо і підопічні без сторонньої допомоги піднятися до неї не можуть. Очевидно, ванна використовується персоналом для набирання води при прибиранні. Адміністрація установи пояснила, що підопічні не користуються нею, а миються щотижня в бані згідно з графіком. Відвідавши банний комплекс, моніторингова група переконалась, що в день відвідування до 13.00 ніхто з вихованців душ не приймав (підлога, стіни душових були сухими), а згідно з графіком група дітей вже мала помитися. 4. Двох туалетних чаш на 50 осіб, що проживають у двоповерховому молодіжному відділенні, вочевидь замало, але персонал пояснив, що підопічні не користуються ними, бо не можуть самообслуговуватись. В будинку-інтернаті немає лежачих вихованців, але всі підопічні користуються підгузками. Для підопічних ІІІ профілю не використовуються туалетні стільці чи горщики, зубні щітки, оскільки вихованці не володіють найпростішими навичками, необхідними в повсякденному життя: їсти, дотримуватись особистої гігієни, справляти фізіологічні потреби. Молодший медичний персонал вважає, що до переліку їх обов’язків не входить навчання дітей навичкам самообслуговування. 5. В будинку інтернаті порушуються санітарні норми освітленості та провітрювання. В кімнатах площею близько 30 м2 світильники мають лише 1 лампочку, хоча згідно з санітарними нормами освітлення в приміщеннях мати бути достатнім для читання (тобто не менше 150 Вт), а спальні приміщення провітрюватися згідно з графіком. 6. У ході візиту моніторингова група вибірково ознайомилася з десятком історій розвитку вихованців та індивідуальних програм реабілітації дітей-інвалідів, котрі мають містити медичні висновки щодо рекомендованої працетерапії у лікувально-виробничих майстернях чи на підсобному господарстві із зазначенням виду робіт і її тривалості. У висновках ЛКК/МСЕК зазначається, що дитина-інвалід не потребує жодного з видів реабілітації, що дає підстави вважати такий підхід до надання рекомендацій формальним і порушенням права на отримання реабілітаційних послуг. Крім того, на час візиту підопічні молодіжного відділення будинку-інтернату були залучені до заготівлі сіна на підсобному господарстві, хоча жодному з них трудотерапія комісією лікарів рекомендована не була. 7. На час візиту в установі для підопічних, яким передбачені прогулянки та ігри на свіжому повітрі, діяв розпорядок дня весняно-літнього періоду. На жаль, для них це означає, що залишатися в приміщенні чи навіть заходити до нього вони не можуть. Можливо, це пов’язано з обмеженою кількістю персоналу, оскільки переважна більшість працівників закладу займалася заготівлею сіна, а не своїми безпосередніми посадовими обов’язками. Протягом кількох годин між прийомами їжі діти змушені сидіти на прогулянковому майданчику, де жодних резервуарів з питною водою немає, що порушує їхнє право на цілодобовий безперешкодний доступ до питної води. А будинок-інтернат нагадує швидше не соціально-медичну установу, а режимний заклад. 8. Незважаючи на наявність підсобного господарства та використання коштів спеціального фонду для закупівлі продуктів, натуральні норми харчування дітей та підопічних в установі не виконуються. При детальному ознайомленні з картками-розкладками меню виявилося, що м’ясо в стравах замінюється на сало (після зауваження було додано кілька шматочків замороженого м’яса), а відібрані напередодні добові проби страв не мають жодних ознак наявності в них м’яса. 9. Приміщення їдальні справляє гнітюче враження: розбиті кам’яні сходи, ржаві рукомийники, брудні столи та лавки. 10. В установі працює 8 вихователів-педагогів, але в штатному розписі будинку-інтернату не передбачено посад ні соціального працівника, ні інструктора з працетерапії, ні реабілітолога. 11. Обов`язкові курси підвищення кваліфікації медичного персоналу оплачуються працівниками інтернату власним коштом.