Українська модель "Омбудсман +"
Модель Омбудсман+ - модель національного превентивного механізму, при якій його мандат виконується Офісом Омбудсмана спільно з представниками організацій громадянського суспільства.
Крім України, модель Омбудсман+ функціонує у Вірменії, Данії, Молдові, Словенії та інших країнах.
Особливості моделі Омбудсман+
Коли та чи інша держава ратифікує Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань (ФПКПК), вона бере на себе зобов'язання не пізніше ніж через один рік створити Національний превентивний механізм (НПМ) для здійснення регулярних візитів до місць несвободи. Результатом цих візитів є надання рекомендацій відповідним органам для поліпшення поводження з людьми, що знаходяться в місцях несвободи, умов їх утримання і попередження катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання.
Крім того, у функції НПМ входить надання пропозицій та зауважень, що стосуються чинного законодавства або законопроектів. Вони також повинні публікувати річний звіт за результатами своєї діяльності та питань запобігання тортурам. Незважаючи на те, що мета НПМ у всіх державах одна, моделей функціонування НПМ в світі декілька.
Спочатку в якості установи, що відповідає за реалізацію НПМ, вибирався або призначався певний державний орган. Однак нездатність однієї інституції виконувати вимоги ФПКПК виявилася суттєвою проблемою, яка була визнана в багатьох країнах і привела деякі держави до вибору в якості НПМ моделі Омбудсман+.
Для того щоб робота НПМ була ефективною, необхідно сформувати довіру до цього інституту як з боку державних службовців і керівників місць несвободи, так і з боку громадянського суспільства. Тому процес створення НПМ має бути всеосяжним і прозорим, в нього повинні входити не тільки державні службовці, а й представники громадськості.
Впровадження моделі Омбудсман+ передбачає, що не тільки сам Омбудсман буде задіяний в процесі моніторингу дотримання прав людини в місцях несвободи, але і громадські організації, які, отримавши від Омбудсмана певні права для здійснення такого моніторингу, зможуть відвідувати місця несвободи і перевіряти там стан дотримання прав людини, щоб потім повідомити в центральний офіс, зафіксувавши певні проблеми, або надати місцевим (чи центральним) органам виконавчої влади рекомендації для покращення ситуації.
Водночас громадські організації, які пройшли відповідний відбір, беруть на себе відповідальність відбирати і навчати моніторів, регулярно відвідувати місця несвободи, готувати звіти по моніторингових візитах та здійснювати інші види діяльності, передбачені відповідним договором.
Омбудсман+ - переваги
- Немає потреби у створенні нового органу, що завжди пов'язано зі значними бюджетними витратами.
- Не вимагає додаткового розширення мандата. Функції НПМ органічно інтегруються у вже існуючу діяльність Омбудсмана.
- Забезпечує більше охоплення різних категорій місць несвободи в різних територіальних центрах.
- Дозволяє забезпечити додаткову об'єктивність і незалежність завдяки залученню агентів громадянського суспільства (НУО, експертів).
- Можливість задіяти додаткові знання про місця несвободи і в цілому про права людини, якими володіють представники НУО.
- Залучення організацій громадянського суспільства в НПМ дає їм можливість надавати додаткову інформацію Омбудсману. Він чи вона може використовувати контакти і зв'язки, які громадські організації можуть мати з відповідними державними органами.
- Ще однією перевагою для Омбудсмана є співпраця з організаціями, які користуються значним авторитетом в суспільстві і які сприймаються як незалежні.
- З точки зору громадських організацій, формальна участь в НПМ може означати, що їхні погляди будуть мати більшу вагу і що вони будуть відображені в офіційних документах НПМ.
Омбудсман+ - можливі ризики
- Проблеми рекрутингу моніторів. Обмежений набір потенційних НУО, компетентних для співпраці, не кажучи вже про тих, які будуть брати участь і представляти собою якісне доповнення до Омбудсмана.
- Недолік спеціалізації та кваліфікації окремих представників НУО в певних сферах, наприклад, через постійно мінливий склад учасників для однієї і тієї ж категорії місць несвободи.
- Довіра до НУО. Тісний зв'язок або включеність громадської організації в призначений / встановлений законом орган може впливати на те, як організація сприймається іншими і наскільки її незалежність поставлена під сумнів.
- Відсутність єдиної позиції громадських організацій з приводу роботи НПМ. Існує загроза неузгодженості дій різних неурядових організацій, що може підірвати довіру до діяльності Національного превентивного механізму в цілому.